Велика Палата Верховного Суду визначилася із процентами за кредитом

Велика Палата Верховного Суду визначилася із процентами за кредитом

У справі № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо кредитних правовідносин, який полягає у наступному.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування» (п. 53 постанови).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання» (п. 54 постанови).

Фактично це означає, що банки вправі нараховувати проценти по кредиту після закінчення строку дії кредитного договору або направлення вимоги банком про дострокове повернення кредиту  тільки у разі, якщо про це є домовленість у кредитному договорі.

Щодо вимог про стягнення процентів за кредитом, нарахованих за останні три роки до дня звернення до суду, якщо сплив строк позовної давності до вимоги про стягнення основної суми кредиту, то Велика Палата ВС зазначає, що оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то до вимоги позивача про стягнення таких процентів за трьохрічний период до дня звернення до суду позовна давність не може бути застосована. А тому вказана вимога є необґрунтованою (п.68 постанови).

Щодо вимог про стягнення неустойки, нарахованої за останній рік до дня звернення до суду, в разі, якщо позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, то Велика Палата ВС зазначає, що не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Так, стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу та пені).